Піролізні котли - твердопаливні котли піролізного горіння, які працюють за принципом газифікації деревини, їх часто ще називають твердопаливними газогенераторними котлами. Принцип роботи піролізних котлів досить простий:
у верхній завантажувальній камері, під дією високої температури і малій кількості повітря, дрова виділяють деревний газ. Дальше димосос втягує деревний газ в нижню камеру згорання де він змішується з вторинним повітрям і згорає, при цьому частина тепла повертається до нижнього шару дров і підтримує піроліз.
Корпус і теплообмінник піролізних котлів, як правило, виконаний з котельної сталі, а топка облаштована спеціальною жароміцною керамікою або викладена шамотною цеглою.
Основними перевагами твердопаливних піролізних котлів є їх тривалість горіння на одному завантаженні, економічність і дуже малі викиди в атмосферу. Твердопаливні газогенераторні котли можуть працювати до 10 годин на одному завантаженні дров, що майже в два рази довше чим звичайні твердопаливні котли.
ККД піролізних котлів досягає майже 90% що говорить про їх економічність і майже повне згорання деревини. Твердопаливні котли піролізного горіння мають найнижчі викиди CO2 в атмосферу і відповідають навіть найжорсткішим екологічним нормам, що принесло газогенераторним котлам високу популярність на територии Європи.
Але як і у усіх опалювальних приладів, піролізні котли мають свої недоліки. Основним недоліком таких котлів піролізного горіння є високі вимоги до палива - дрова тільки твердих порід з максимальною вологість до 20%. Порушення таких вимог веде до нестабільної роботи котла, утворенню дьогтю і смоли, згасання піролізного котла і істотне зменшення часу горіння. Ще одним недоліком котлів піролізного горіння є їх вартість, яка в 1,5- 2 рази вище за прості твердопаливні котли, що пов'язано з ціною використаних матеріалів і складною автоматики управління.
